Сиджу і думаю про світ,
В якому ми усі кружляєм,
Неначе кукли у театрі,
За нитку смикають - й гуляєм.
Ми вільні є, та не є щирі,
І вірність наша не стабільна,
Пропала ніжність почуттів,
Лише брехня суцільна.
У кого сила слова є,
Той наче цар на троні,
Сказав і тягне за "вашки",
Ми йдем за ним як коні.
Сиджу і думати не хочу,
Все ж будувалось стільки літ,
А ми берем і все руйнуєм,
Куди же котиться наш світ.
