Питає вітер
і прохожого морозу:
" Куди прямуєш?
Чи не в поле,
яке засіяне
руками Беатріче?"
Ні, каже,-
" Під тополю,-
Я огорну своїм
цілунком її
завмерлі від
отрути губи".
" Візьми мене
з собою",-
каже вітер,
кидаючи роботу,-
Я триматиму
над вами
небо".
