Дружині
Ми- ангельська пара -на Німчич злітали.
Під нами- безкиди, кичери, провалля.
Ми були тоді молоді, бистроокі,
Ми спали на шкурах ведмежих в Розтоках.
Ми були такі молоді, свіжолиці,
Як гуслянка біла в вузьких бербеницях.
В Розтоках ми спали на шкурах ведмежих
В Адамових-Євиних первоодежах.
Не знали, що в казку карпатську ми трафим,
Де очі гуцульські із відблиском афин.
До чуркала йшли, до ревучого гука,
Єднаючи душі, узявшись за руки.
В легенди мойого народу мандрівки…
Карпатські кичери, колиби, криївки…
Царює в царинах горяночка-осінь,
В Розтоках - Яків'юки та Матіоси.
Як лише над горами знов зазоріє,
Лунатиме вічне «И-ва-а-а!...» та
«Мар-рі-і-і-йо!»
Тут цівки смерічок на синіх кичерах,
Немовби повстанські заряджені ґвери.
Ти бриндзі скуштуєш, жентиці нап'юся
В Розтоках, де жила солодка Даруся*.
Якщо забракує мені України,
В Розтоки я подумки птахом полину.
*В Розтоках на Буковині народилася Марія Матіос – лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка; автор роману-шедевру «Солодка Даруся».
