Не буває любов без страждання
Без страждання то зовсім не любов
Незрівнянне з любовю кохання
Хто себе хоч один раз поборов
Любов не кохання чи воскресне
Як миритись коли то не любов
Чи прийме того царство небесне
Хто себе у перелюбстві знайшов
Як дивитись безсовісно в очі
Чи стане сили волі нам ізнов
Де ділися чарівні ті ночі
Може то не кохання лиш любов
Вели нас в тім чарівні надсили
Як муки стерпіли юні серця
Яку ненависть у собі гасили
І чи було все те нам до лиця
Я в житті ніколи не клянуся
Не покидаю рідні береги
За діла яких коли беруся
Не зупиняють мене й вороги
Ні до чого всі бездумнії слова
Любовю ми долаємо пороги
Хай з сідиною наша голова
Не спинять ніякі застороги
