Два пульси, дві руки, коллаж...
За склом для нас розбите серце.
І це не той уже кураж!...
І вже ж не та душа із перцем.
І ангел слухав, лиш зітхав.
Ніхто вже нас не ввіковічить.
А хтось ще скаже, що не спав
Самотній він, в кутку наш відчай.
Мій ангел плакав, все ж мовчав!
Я стану сильною тугою.
Я ставка, на яку зіграв.
Та може я вернусь з весною?!
РОмантик я, багато мрій!
Та може ти нарешті вмовкнеш?!
Мій лист від крапель з темних вій,
Чи може ти тихенько змокнеш!
О, штучне серце! Це був знак...
Ще вчора бачили в музеї.
Сьогодні в сліз найкращий смак
І вже в розлук ми корифеї...
