собі в склянку
налий води
тихо
надворі
твої
холоди
північ
загляне в
вікно
мрія
не істина
нащо
тепло
лютий
громадить
білі сніги
де твоє
літо
зорі втекли
мрії
у склянці
геть спорожніли
голі дерева
постаті білі
подих останній
розвіє
волосся
квітка
черешні
і біль
падолисту
сльозами
вкриє
дорогу тернисту