У ночі є відтінок, смак,
Бентежне небо й суєта.
Побачить це не всяк мастак,
Бо не така ж і золота!
Відчути шепіт, трепіт вій,
Злягти туманом в сяйві.
Згорнути блиск очей в сувій,
Віддатись сірій барві.
І цьому вітру до снаги
Ганяти зорі в ночах.
І марний місяць від нудьги
Долини світлом точить.
У ночі є свій запах, шарм.
І ваба до безумства.
Світання знов відкриє храм
І безбентежжя людства.
Глибокі очі у небес,
І нас ночами бачать.
І запах, смак, сліпий протест...
Та все ж воно терпляче!..
