Постукує у шибку мертве сонце,
Бліде, мов серце апельсину.
„Як говорила, якось, цьоця Бронця...”-
через шпарину у вікні долинув
чийсь голос, хрипкий і старий,
неначе видушений віск без меду.
...Сушені яблука, горіхи й сон сухий...
а в кишені лиш лушпайки кедру.
17 грудня 1999р
