Не відлякує прірва ночі.
Заселю в неї сподівання,
Перегорну минуле.
Розпочну епітет
Про ЗАВТРА.
Заколихаю втомлені
Перли почуттів.
Позичу впевненість
У Зорецвіта.
Притулюсь до самоти.
Пересвідчусь у сподіваннях,
І, нарешті, налаштую
Власну самовпевненість.
Та це вже
Наступне життя.
