Заховалось сонце за обрій
Торкнувсь вечір тихо мого плеча.
Скільки зір,стільки доль - історій...
Кожен пише свою книгу буття.
О роки , роки ви - цвіт весни
Ви - моє багатство - мій скарб життя.
Ви злетіли ,як казкові сни...
Залишили у серці почуття.
Ще вчора цвітом весна цвіла ,
Я в ній мальвою - ружою в саду.
Вже літо - літечко догора
А там у золоту осінь піду.
Життя мінливе, як погода
Солодке наче медові груші.
У кожного свій смак , стиль, мода
Свій почерк ,своя пісня до душі.
Були втрати у моїм житті
Рідні наче зорі , вмить згорали.
Друзів я губила на путті...
Небеса долю благословляли.
Все минуло, все пройшло, як сон
Осінь в коси срібну нитку вплела .
Бачу мальву я біля вікон
Мамин рай ,в якому щастям цвіла..
2-----
КОЛИ ЗОРЯТЬ У ОСІНЬ ЯВОРИ
Коли зорять у осінь явори
Там ,де сонечко стоїть на краю літа.
Там пахнуть , так медами вечори
Цвітуть неначе зорі - Жоржини квіти.
Зацвіли вже під вікном Жоржини
В маминім саду пишні осінні квіти .
Красиві наче врода дівчини...
Пестить в своїх долонях ,ще сонце літа.
Стеляться над рікою тумани
Золотіють крони , опадає листя.
А літній дощ б'є дзвінко в барани,-
Що вже йде Золота осінь із захристя.
А жоржини красиві,як пави....
Виграють неначе море пелюстками.
Звучить пісня на струнах октави
Осінь танцює з вітром під небесами.
Запломеніли, як жар Жоржини
Осінь розпустила пишні ,довгі коси.
Моргає козак ,так до дівчини...
І веде сватів до неї до морозу.
Нарву в саду Жоржини у букет
І подарую тобі мила їх на щастя.
Ти вийдеш ,я заспіваю сонет...
Зацілую руки твої до зап'ястя.
Гарно
