Літо пише листи і складає у скриньку кохання,
Будувались мости, по яких ми могли б перейти.
Сірі дні суєти - безкінечне суцільне чекання,
Подолати його не зуміли ні я, ані ти.
Літо пише листи і складає в букети яскраві,
І віночки плете з найніжніших п'янких пелюстків.
Чом забулись слова - неповторні, гарячі, ласкаві?
Може вогник в душі від палкої любові згорів.
Загасили його негаразди лихі і невдачі,
Побороти які нам обом не вдалось...не дано.
Тихий сум і печаль, але серце від болю не плаче.
Все якось відійшло, непомітно минуло давно.
Літо пише листи, щоб колись ми змогли прочитати,
Те що доля для нас готувала, але не дала.
А могли б ми разом аж на сьомому небі літати,
Але кожному з нас бракувало одного крила.
Літо пише листи...
