СКАЖИ РОСІЄ?
О , Скажи росіє, жабо у болоті?,...
Хвалишся, що найкращий у тебе цар.
А ходиш ти боса у лаптях в мерзлоті...
А твій цар - не орел , а вбивця з примар.
О скажи росіє, царице повіє?...
Ти на кістах будуєш вежі, свій дім.
Юда зрадить ,як тричі когут запіє...
Твій рай стане пеклом, згорить все у дим.
О скажи росіє, хто в тебе на троні?...
Якого обрала ти собі царя ?...
Отой, що ходить у золотій короні
Хреститься лукаво біля вівтаря.
Росіє, ти прийшла не з миром з війною,
Спалюєш села, міста у руїни.
І топчеш градом житні поля ногою...
І вбиваєш мій народ - цвіт калини .
Росіє на твоїх руках невинна кров
Сієш градом лихо, біду, тривогу...
Ти вбиваєш маленьких дітей за любов...
Життя дароване на землі Богом.
Пам'ятай, що за злочин треба платити
За пролиту кров і сльози матерів.
Ти - ніколи не зможеш руки відмити
Проклята навік, до кінця своїх днів.
Думаєш сховаєшся від правосуддя,
Як вищий суд Бога буде тя судити.
Він зніме медалі золоті з погруддя,
Будеш у пеклі, у вогні горіти.
О скажи росіє, звідки вітер віє?...
Чи не з тих країв , де оселивсь шаман.
Там вічна мерзлота і сніжна завія...
У крові купається вбивця - тиран.
Від язика слуг летить піна від олжі...
Від заздрощів прогнило їхнє нутро.
Штампуєш зброю і точиш гострі ножі
Корабель "москва" йде під воду на дно.
Кат - кровопивця від смертей шаленіє
А заповідь божа глаголить "не вбий".
А скажи, що чекає тебе Росіє?...
Коли воює стільки літ - цар лихий .
А Україна кладе на серце руку
Стрічає героя на щиті з війни.
І плаче ревно від горя і розпуки...
Бо йдуть у засвіти найкращі сини.
ВЖЕ ДЕСЯТЬ РОКІВ ВІЙНА
А вже десять більше років,
Як в Україні йде війна.
Тривають бої жорстокі
Тут балом править сатана.
Йдуть в стрій воїни - титани,
Щоб здобути перемогу.
У крові смертельні рани...
Одна надія, лиш на Бога.
Вони взяли в руки зброю,
Зупинити хижу орду.
Земля вся залита кров'ю
Від спалаху ракет вогню.
Села, міста горять у вогні
Літають, як рій ракети.
І гинуть найкращі на війні
Митці, актори, поети.
В степу ревуть, гудуть гради,
Втомилась земленька від болю.
Все спалюють канонади,
Рвуть з коріння дуба, тополю.
Там стеляться сірі дими,
День і ніч гудить тривога.
Тут ходить смерть поміж людьми,
Одна надія, лиш на Бога.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
ID:
1026822
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.11.2024 00:50:07
© дата внесення змiн: 02.03.2025 00:07:36
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Сильно,сміливо сказано! Все буде Україна! 
