Коливання в душі гойдаються,
Від западин і до небес.
Клени з листям своїм прощаються,
Зачаровує полонез
Їх повільного падо-листячка,
Що викрешує злотом мить.
Тихо-тихо, як пух із пір’ячка,
На долоні мої летить
Світле щастя в промінні сонячнім…
Не здмухни його, вітерець!
…Милий, лагідний, любе сонечко,
Мого настрою співтворець!...
05.10.2024
Дякую!
