Помовч до ранку. Нехай світло
зітре померклі фарби ночі.
Ирань* попід вікном розквітла
та пахнути чомусь не хоче.
Втомилася вона від літа,
від зорепадової зливи
і наче сонечком зігріта,
але здається нещаслива.
Прикованою до вазону
вона лишається, а мріє,
що зможе у кінці сезону
в обіймах канути завії.
19.11.23р.
*Журавець, иранія – герань.
