вертаючись до тих самих часів
але з думками віку в сьогодні
розумієш, що зрештою, все так і є
життя насправді вже йде, як йде
ми перетинаємо багато стежок та полів,
але падаємо в минуле безодні
здаємося в обійми цілих спогадів,
і ніби пишемо власну історію,
іноді з неправдивими, своїми фактами.
а від настирних думок бігти нема куди
і так поринаємо у вир плинних днів,
що вперто віримо у створену нами теорію
