Коли на обрії кохання
Ховає щастя горизонт,
Коли відвертості бажання
З’їдає схоже щось на сон,
Ти у думках про нездійсненне
За кроком крок ідеш увись,
Прокручуючи все священне,
Яке зійшло давно кудись.
Шалена висота прекрасна
І манить до себе стократ.
«Візьми й мене, – ще крок і згасне
Усе, – Стій! Досить!» Крок назад…
