День - світла повен, мов весна,
Блакитний овид - птах розкутий...
Тривога венами текла,
Бо знову - лютий.
Між віттям цвенькає пташва,
Соснові щогли час колишуть...
І знов тривога розтяла
Прозору тишу.
Кришилась сонячна блакить,
Біда сиренами ридала,
Десь знову цій землі болить...
Життя тривало.
