Заплакало небо ,здригнулась земля,
Гуркіт і крик звідусюди .
Ракети руйнують вкраїнські міста,
Гинуть невиннії люди .
Свято Василя, старий новий рік,
Родина в сімейному колі,
Та раптом ракети нежданий приліт,
Стогін не людський від болі.
Сьогодні дісталось будинку в Дніпрі,
Жили там мирнії люди ,
Хто розмовляв, сміялись котрі,
Не знали що зараз тут буде.
Раптом попадали стіни і дах ,
Крики і скрегіт заліза,
Уламки бетону ,хаос і страх,
Всюди із диму завіса.
Мамо, десь чути дитина кричить,
Хтось допомоги благає,
Стогін повсюди ,там хтось лежить,
Хтось у кутку помирає.
Що ж це ти робиш ,проклята Москва,
Нелюди в людській подобі.
Невже москалюги в вас серця нема
Хто вас носив у утробі ?
Скільки забрали ви людських життів,
Скільки ви долей зламали,
Сотні дітей і ще сотні батьків
Всіх вас давно вже прокляли.
Неможливо без сліз читати такі зворушливі рядочки. Агресія, яка діється в Україні, повинна бути наказана і тих, хто стріляє і тих, хто надає команди і тих, хто цю війну спланував і вливає масла для вогню.
Ще в в квітні 2014 році читав в інтернеті одкровення, яке виставив син високопоставленного чина в Україні(так він себе визначив). Звісно не було ніяких імен і фамілій. От що він написав ще на початку квітня 2014 року.
"Да, будет война. Погибнет много людей с одной стороны и с другой. А те, кто останется, будут согласны работать за копейки."
От таке одкровення, ні словом більше ні словом меньше.
На моїй сторінці в коментарях до вірша, який Ви Іван читали, є багато відео, які пояснюють що діється і хто за цим стоїть...