Пора завершується ця.
Доходить осінь до кінця.
У рік цей теплою була.
Нам не жаліла бо тепла.
Немов її і не було.
Давала осінь нам тепло,
Скажу вам, майже пору всю,
Я осінь не забуду сю.
Але вона від нас вже йде,
Бо скоро зимонька прийде́,
Бо скоро зимонька уже
Її замінить. Та невже?
Мені не віриться аж, хоч
Вона приходить хоч-не-хоч
Іще іздавна, споконвік
До нас всіх кожен божий рік.
У мене ж враження таке
Тверде, мов камінь той, стійке,
Що попри те, що вже мина
Ця осінь тепла, мов весна,
Від нас нікуди не піде́,
Від нас не дінеться ніде,
Що ще тривати буде та
Пора осіння, золота
Ще хтозна скільки, може, вік,
Допоки не стулю повік
Навік я, доки смерть мене,
Неначе здобич, не ковтне.
Євген Ковальчук, 22. 11. 2019
ID:
969775
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 31.12.2022 16:55:40
© дата внесення змiн: 31.12.2022 16:55:40
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
