Враз небо насунуло брови,
І капає з нього сльоза.
Заплакали хвилі Дніпрові.
А вітер серця пронизав.
Тварюки, в цей день в Україні.
День спогадів голоду жертв.
Сидить в серці щеп і понині,
Наповнив його уже вщерть.
Рашистам здалося, що мало
Горює ще місто Дніпро.
"Привіт" вони свій нам прислали...
Й будинків буцім не було.
Та що ж ти, смердючий паскудо,
Невже розум твій лиш на те.
Житло руйнувати народу,
Ви мабуть лиш цим живите.
Ну що вам зробили ті люди,
Що мирно живуть у Дніпрі.
Цього нізащо не забути.
Ви з шизіком зовсім дурні.
І вся Україна ніколи
Не змириться з вашим Пуйлом.
Ми зробимо так, щоб навколо
І духу від вас не було!
