Стакан наполовину повний,
Стакан наполовину пустий.
Ти, неначе синє море,
Доки я є морем сухим.
Нехай усі береги і греблі
Розійдуться й залишать нас удвох,
Будем разом морем теплим,
Вкриті пилом зірок і епох.
І, я знаю, буде день неповторний,
Стане світ цей для нас затісний.
Ти для мене – наполовину повна,
Доки я наполовину пустий.
