Життя спиняє рідні кроки,
змінивши їх на розмах крил
і ти летиш у вічний спокій...
Змиритись з тим бракує сил...
Чомусь вас кличуть журавлями!?
За вірність роду і землі...
Та серце не сприймає слів,
йому б торкнутися руками,
йому б чекати край воріт
і споглядати кожен ранок...
А ти летиш віддавшись ранам
в далекий невідомий світ...
