Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Білогай: Твій портрет - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталі Косенко - Пурик, 17.07.2022 - 07:03
Умієте Ви зачепити душу, в якій лишити сліди. Дякую, за глибину та зворушливу емоційність. Малиновый Рай, 16.07.2022 - 22:32
Такий набір енергії та поранених почуттів у вірші не може залишити байдужим.Спасіння бачу в одному,потрібно трішки більше любити себе,яка б не була болюча розлука,ви завжди повинні залишатись на першому місці,а все інше за вами. (мається на увазі герой вашого твору). Сокол, 16.07.2022 - 20:01
Тривожно. Я думаю, якщо є невдачі в коханні,не тривожте себе. Не марнуйте себе, зрада в кохані не повертається і не прощається. Катерина Собова, 16.07.2022 - 14:09
Макс Дрозд, 16.07.2022 - 13:09
Як же глибоко й з любов'ю Ви пишете, Тетяно. Портрети, як і вірші, лишаються вічними. Як і інша творчість. Хто творить - не помирає ніколи, адже як люблю я казати - в кожному нашому творінні частинка нашої душі. Чудовий вірш, дякую Вам. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||