Фобія – жахлива річ,
тим паче тоді,
коли ти сильна духом.
Але чи можна говорити
про таку собі міць,
якщо у тебе є фобія?
Все марно,
тому не треба думати над цим.
Постійно тобі відкриваюсь.
Мабуть вже втомився.
Та чи слід казати про втому,
якщо ти постійно слухаєш
(і не йдеш
не перечиш
не шлеш) ?
Тому –
капаю
капаю
капаю на мізки.
Не сумніваюсь, що тебе нема,
Але ж не цікаво жити без вигадок.
Чи (знову ж таки) варто белькотіти
про фантазії,
якщо нема сумнівів у твоїй відсутності?
Фобія – жахлива річ,
особливо в тому разі,
як це фобія на життя...
(обійдемось без перечень)
23.11.05
