Мертвий духом, сильний словом,
Завихрення породжує петлю,
Та морського шум прибою,
Безтурботність якого не найду.
Від точки до точки. Тонка грань,
Сил, що підносять до сонця,
Хочеться жити, та смерть всіх бажань,
Тягне до дна за волосся.
Опустити свій зір на асфальт,
Пекучої літньої ночі,
Побороти цикл й базальт.
Подивитись прямо у очі.
Невідомості міражній потворі,
Приманка, загибель, я тут,
Всепоглинаючий темний спокій,
Вткни мені в груди прут.
Зачини двері за мною,
Протягом віє холод на поріг,
Я не буду стояти горою,
На мені вічно цей гріх.
Щоб не вчинив я на світі,
Не має значення терпимість,
Одна реальна річ нам світить,
Єдина проста очевидність.
ID:
939688
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.02.2022 11:28:51
© дата внесення змiн: 09.02.2022 11:28:51
автор: Макс Сердюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
