Під скельцем ночі в зоряній задумі
Ходила ніжна й стомлена Печаль.
Її журба тягнулася до моря,
Її любов давно чекав причал...
А чорні шати грали із пітьмою.
В руках же сяяв страдницький вогонь.
Бо в нашім світі часто так буває:
Холоне все, окрім палких долонь...
Печаль вдягнула білі рукавички...
І тінь стояла, віддана й чужа.
Вітрила все, як зоряні завіси,
Пливли удаль у пошуках кінця...
