Сніжинки товпляться в вікні,
І стогне завірюха.
Але здається все мені,
То щось говорить,
треба слухать.
На що жалієшся, зима,
Можливо, в тебе щось болить?
Я не скажу, що силоньки нема.
А вона все знає і мовчить,
Ні звуку.
Лиш стогне й плаче без упинну,
Як пожаліть тебе не знаю.
Немов безпомічна дитина.
Все рівно вихід я шукаю..
Яка ж причина?
Ось втихомирилась, це добре,
Сніжинки падають повільно.
І вже ясніше видно обрій,
І я в добро твоє повірю,
Йде подорожній.
Узнала його серед снігів,
До мене (бачиш?) поспішає.
Так довго йшов із моїх снів,
з моїх віршів
Його прихід я так чекала...
Дуже романтично. А музика... прикрашає аж у груді щемить. Дякую. З НОВИМ РОКОМ, ВАС, та РІЗДВОМ. Нехай все у Вас буде краще кращого. З одеським теплом, я.