Мої підвалини життя –
Неначе поверхи зачасся.
Та я втерплю… Якби знаття,
Не відбивався би від щастя.
А постеріг би ясноту
Віолончелями мовчання.
І зірку б вибрав саме ту,
Яка в мені, мов дзвін, звучала.
І я полинув би як птах,
Щоб не упасти на бруківку.
А у неспалених мостах
Заклав би неба вибухівку.
