сидячи на самоті, вимушено дивлюся
на спорожнілий трон величі та всемогутности.
сидячи тут зовсім сам, втомлено витріщаюся
на чорний жертовний камінь святої любови інків.
сюди мене привела сувора богиня-мисливиця
в образі пишної пави з багатьма-багатьма руками.
тут вона спочиває, – каже вона з повагою,
і зітхає так любострасно, що по її животі
побігли хвилясті лінії, наче по небі хмари.
місяць, подібний до чарівного яйця,
позолотив своїм світлом фавна.
той смиренно стоїть, простягаючи виногроно
моїй любові. дякую, але її трон – порожній,
– сказав я, сидячи на самоті
на троні моєї любови.
– гаре крішна.
я спав тут від часів, коли заборонялося
палити дерева і всяку деревину.
мій палац нависав над морем –
то були добрі часи!
мій народ був слухняним, просвітленим
та справедливим; жінки та діти
за звичаєм вплітали небо в коси,
а тепер, як я бачу, їм доступні хіба
зірочки на чолі – та й добре
frowning atahuallpa (my inca love), t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=INF8n6-Rcvs
