в диму над мирною ходою танцюристів
чи в гемонських брудних канавах середмістя –
спостерігаю скрізь незаперечні ознаки
відступу дня перед навалою ночі.
відчуй цю спеку, дитино,
доки не стало холодно.
бо тоді, коли стане холодно,
мені доведеться зникнути,
й обійняти жаданий спокій. –
а тим часом мій розум – досі ясний,
і це не дає мені визволення.
танцюристи гукають в сутінках
свої войовничі гасла.
чого вони хочуть? вимагають свободи.
миготливе крещендо ознак божевілля
наполохало світлі уми;
праведні душі втікають.
дозволь мені зникнути,
доки мій розум – ясний,
і я ще спроможний сформулювати
таке незвичайне прохання,
бо доки мій розум – такий, як тепер,
я не можу здобути бажану волю.
дитино, звільни мене зараз!
я відчуваю, що це – моє заповітне бажання.
не вимагай пояснень: просто я так відчуваю,
доки мій розум – ясний,
і я ще можу просити
no release, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=JmkOjwrn8dA
