Видніють майже чорні береги,
Між ними темне дзеркало ріки,
Вгорі спокійне синювате небо
І місяць сяючий на полі темнім.
Здається нерухомою вода,
По ній біжить стежина чарівна.
То місяць віддзеркалює у водах
Свого проміння щиру позолоту.
Тут дивовижний спокій. Тиха ніч,
І тільки легко вітер врізнобіч
Блискучий лист осики коливає,
А той шепоче й тишу оживляє.
Безжурно місяць світить з висоти,
Освічує поля, сади, хати,
Запалює у темнім небі зорі, –
На водах золоті мигтять узори.
26.08.2014
