|
Була зима. Мороз сердитим скрипом
Усіх лякав. Завія танцювала.
До хати йшла Марієчка зі схлипом,
Холодні рученята розтирала.
Вже на порозі теплої оселі
З полегшенням тихесенько зітхнула,
Проте думки снували невеселі:
Там, у садочку, лялечка заснула
У черевичках, в’язаній хустинці.
Але вночі надворі холоднеча…
Не затишно у ліжечку дитинці,
Не спиться, думу думає малеча.
Та сон зморив… А лялька серед ночі
Прокинулася – холодом проймало.
Розплющила великі сині очі –
Її нічне видовище лякало.
У платтячку мережанім сніжинка
Якраз кружляла з вітерцем у танці.
І враз із плаття срібна намистинка
Злетіла й сіла на долоньку ляльці.
Яскраве сяйво нічку звеселило.
Захороводилось сніжин багато.
І тепло стало ляльці, ніжно, мило.
Сніжинки влаштували справжнє свято.
Всі дарували диво-намистини,
Мережали святкове біле плаття
І, замість кольорової хустини,
Сплітали шапку з квітами латаття.
Мороз приніс крижину, мов свічадо,
Щоб лялечка дивилася на вроду,
І зорі ліхтарі вмикали радо,
А вітер крильця змайстрував із льоду.
Принцесою назвали ляльку зорі,
Перлинкою – вітрець, мороз – дитятком,
Проте сніжинки, жваві і бадьорі,
Найменували ляльку Янголятком.
– Ступай, дитя, ти Ангел вже віднині, –
Почула лялька, – глянеш у віконце,
Там дівчинка, допомагай дитині,
Стань вірним їй, надійним охоронцем.
Зігрієш у зимову хуртовину
І в холодочок відведеш у спеку,
На крильцях, часом, понесеш дитину,
Якщо колись побачиш небезпеку…
Світанок. Усміхаються сніжинки
Марієчці. На шибці Ангел срібний –
Блискуче плаття, крила, намистинки…
Але чомусь на лялечку подібний.
© Галина Брич
Автор картини Світлана Леонтьєва.
ID:
901647
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.01.2021 22:09:03
© дата внесення змiн: 17.01.2021 22:17:17
автор: Галина Брич
Вкажіть причину вашої скарги
|
