заплелися тіла захололі_
дисонує сердець колотнеча_
в ідеальному білому колі
хто наважиться врешті на втечу_
>
заіскрився неоновий іній
у пустому віднині покутті_
цих зіниць затухаюче тління
натякає що й досі відсутні_
>
просто мінус до плюсу востаннє_
тло вібруюче / фокус розмитий_
крига дзеркала стелі розтане,
ранок крикне, осипляться квіти_
>
звикнуть вишкір ховати під маски,
зникнуть в сірому морі байдужих,
ще не раз вийде з неба упасти
на захряслі свинцеві калюжі_
>
моросіння віконної прірви_
ворожіння на кавовій гущі_
регіт чий біле коло розірве,
зіштовхувши кого в неминуще_
>
просто рима чіпляється рими_
жоден збіг не укрався навмисно_
за здорового глузду дверима
музі тінню розбещеній тісно_
