|
Заведи мене в спогади, мамо, як за руку вела колись... Подорожником гоїлась рана, дні-перлини в намисто взялись.
Заплети мені в коси жасмину, що цвіте до сьогодні в саду, запали в моїм серці жарину, щоб палала допоки живу.
Захисти від людей, що врікають, за червоною стрічкою днів. Хай я просто побуду дитина без тривожних думок своїх снів.
Заступи моє серце від болю, що не раз насипа гіркоти, полиновим настоєм ще зрання від любові мене захисти.
Мамо, мамо, колись ти казала, вибирай собі долю сама, я не знала, що цвітом кохання ти в полин доливала слова: "Боже, Боже, моя ж ти, дитино, виростай і щасливою стань!"
Зацвіла наречена калина, свідок щастя мого і зітхань.
Заведи мене в спогади, мамо, де клубком ще не взялись стежки,
Де цвіте мого щастя калина, ти дорогу мені покажи.
GG 2020
ID:
882054
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Безсюжетна лірика
дата надходження: 07.07.2020 19:41:15
© дата внесення змiн: 07.07.2020 19:41:15
автор: Галина Ганчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
дуже щемно та трепетно 
