МОРІНА
Хоч осінь на порозі стала.
Тобі не чутна золота хода
Бо вже морська веселка зчарувала
Така як ти, весняна, молода!
Торкнутися рукою її хочеш
Мов чайкою над морем пролетіть
Щоб серце виру, ясну білу хвилю.
І горду душу, навіки скорить.
І море схвилювалось з того лету
Завирували хвилі, загули.
- Ой, бережи, дівчино серця крила
Осінні тіні морем пролягли!
Вони пташок весняних налякали
Не одне серце згубою взяли
Але по хвилях ти немов літала
В очах веселки весняні цвіли.
Анфіса Букреєва-Стефко
