Гудуть комбайни, щедро сипле жито,
Купається сонце в ріках зерна…
Збирає пожитки, прощається літо,
А хочеться, щоб пішла вже війна.
Ні! Не пішла! Померла, прошита
Власною зброєю – наведена ціль!
Хто б не зрадів? Сама смерть убита!
Віват! Хай панує період весіль!
Бо, поки жнива, співає пшениця,
Радіє людина: є хліб – є життя,
Пече десь війна свою паляницю,
Позбавивши батька маленьке дитя.
Тут грають комбайни, а там – кулемети…
Щоденна робота … щодня боротьба…
Хто б знав, як прокляту прогнати з планети,
Щоб полем ішла лише молотьба.
Герої зерном проростають у землю,
Вони не вмирають – з небес в бій ідуть…
Гаряча пора – із ранку й до темна
Літо й війна жнива десь ведуть.
