Цвіте бузок попід вікном,
Хмільні на диво квіти.
Не захмелієш так вином,
Радієш тому цвіту.
Не раз згадаю той бузок:
Під ним колись зустрілись.
Пробіг по тілу холодок:
Так сталось - розминулись.
Де ти, не знаю я тепер,
Бузок ось знову в цвіті.
Та час тримає і не стер,
Тих зустріч розмаїття.
Нас звів давно бузковий цвіт,
Був першим і останнім.
Невже пройшло вже стільки літ,
Кохання цвіт - незмінний.
Не опаде, як пелюстки,
В період відцвітіння.
І не забудем я і ти
Двох душ переплетіння...