Ти створила в світі амбасаду світла,
Я у нім гість прийшлий,я у нім – прохач.
Я у нім лиш грудень, ти, напевно, квітень,
Ти, важка як небо, я – Атлант-силач.
Хто із нас двох квач сумніву немає:
Я тебе ловлю, а ти втікаєш знов.
Хто із нас кого в ті шахи переграє
Вже не є важливим: в підсумку – любов.
