Загорнула Осінь світ в руді пеленки,
Холодом торкає клени й явори,
Лиш теплА, калина, заховала жменьку,
У червоний колір шиє корогви.
Хай би лиш червоний... чорного не треба,
Бо дощі розщеплять холод та журу,
Прокричить журавка спогади у небі,
Вистелить дорогу, зранену... живу.
Ту живу стежину у батьківську хату,
У розлогі клени, у старі дуби -
Топче Осінь стигла у долині м’яту,
Вишиває рясно свої корогви.
