Біг босоніж дощик по бруківці,
Біг бо п‘яти камінь пік.
Лопотів дахами й по долівці,
По корі стікав, стеливсь до мокрих ніг.
Хмарка голосно на лайдака сварилась,
Громами кричала звідусіль,
Але жодна крапля не лишилась,
Дощик біг від грому ще мерщій.
Хмарка думала, що дощик загубився,
Блискавицями йому встеляла шлях.
Та бешкетник біг, не оглядався
Із усмішкою на змочених вустах.
Сипались усмішки на будинки,
На траву котились по гілках,
Залетіли в очі до Маринки,
Що стрибала в синіх чобітках.
А коли втомився пустувати,
Сили залишились на межі,
Полетів у хмарку спочивати –
Відпочинку хочуть і дощі
