Ми родились усі у родинах,
Де весь час Боже слово було.
Й наше серце щодня по краплинах
Наповнялось, як море, добром.
Щоб потому в житті не хилитись
Ні біді, ані кривді гіркій.
Сміло в очі неправді дивились
Й були вірні Вкраїні своїй.
Бо людина, котра вірить в Бога,
В кого серце відкрите й душа,
В неї завжди є світла дорога,
Хоч буває й не рівна вона.
Так учила нас рідная мати
І так твердив і батько завжди, -
Лиш добро нести людям до хати,
А в біді кожний раз помогти.
Й ми старались не йти манівцями.
Були в колі все в друзів й в людей.
Хоч не раз приходилось ночами
Добиратись до своїх дверей.
Бо у вечір збирали наради,
Або збори ішли допізна,
Й ми покірно все слухали влади, -
Й так проходило наше життя.
То пора нам на волі радіти,
Працювати й співати пісні,
А не тихо в куточках сидіти
І чекати на світлії дні.
Нам ніхто не збудує державу
І ніхто не утворить нам рай.
Лише ми всі піднімемо славу
І лиш ми розбудуємо край.
