Чи я, питаєш,
пробачати вмію
брехню, гнів, пересуди?
Чи можу ненависть
простити людям,
зради опік,
зледеніння облуди?
Вмію, бо як я посмію…
Бо хто ж я у світі?
Ні над сходом,
ні над зенітом
не маю влади,
і буду в одвіті
опісля,
розпочавши з нуля.
Хоч біль мозок кромсає,
моїм земним суддям
я пробачаю,
бо сам Бог
нам гріхи прощає.
У молитві " Отче наш", є чудові слова: і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Кожного разу у розмові з Богом ми визнаємо свою неміч і невтихомирине бажання бути вибаченими, тобто відновити зв’язок із Богом-Любов’ю. Та це можливо лише за умови, якщо прощаємо тому, хто поруч.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
