Колись настане день такий,
Морозний, сніжний і сумний.…
Тепла захочеться нестерпно,..
А плед не допоможе, ні.
Тепла такого, як тоді,..
Коли були ще молоді, –
І смуток ляже по кімнаті,
Постануть спогади бліді.
А найсумніше буде те,
Що час минув… а біль росте.
І час нічого не лікує –
Жалі і тугу продукує…
І не зігрітись вже ніколи,
Теплі – лиш спогади навколо,
А все теперішнє – пусте.
