В доли бігла стежка через яр додому,
Жайвір підіймався у ривку стрімкому.
Пташа любе, боже… як воно співало,
Мою черству душу в росах напувало.
Слухав довго пісню у зеніт вдивлявся,
А соліст все шпарив і не віддалявся.
Впаду в дикі трави, вмиюся сльозою,
Пригадав, як слухав кожною весною.
Жайвори чубаті… - янголи в хмарині,
Щиро так співають лише на Волині.
Стану на узвишшя, як жайвір здіймуся,
Здійму крила – руки, додому вернуся.
Стану на узвишшя, як жайвір здіймуся,
Здійму крила – руки, додому вернуся.
Читаючи рядочки Вашого чудового вірша, захотілося хоч на мить повернутися в рідні краї. СПАСИБІ!
