Ридає небо вперто,
Що сонце не впущу.
Бо зранку не дослухало
Мелодію дощу.
Хмаринки набундючені
Промоклі вщент стоять,
А вітер з косим чубчиком
Зонти тримає в ряд.
Пора птахам у вирій
Летіти вже давно,
Та дощ в шинелі сірій
Знімає десь кіно.
В калюжах потопає
Зів’ялий жовтий лист,
Він осінь вговоряє
Щоб дощик закінчивсь.
Гарненько! 
