Згорає листя на вітрі осіннім
І запалило печалі душі,
Чергою сунуться дні безколірні
До лихоманки дерев та кущів.
Багаття довкола, палає земля,
Двірники у ролі пожежних.
На світі лишилось так мало тепла,
Та в листі його є безмежно.
І вже нікому не загасити
Тління чи тлінність красиву...
Буде іскрами стан попелити,
Душу листопадову, сиву.
