Я від щастя земного відірву шматок,
Тим, маленьким окраєчком хліба,
З неба струшу, мов груш, ще сонливих зірок,
Принесу у долонях вам дива.
По між всіх розділю веснянкові пісні,
Хліб роздам і напою любов'ю,
Хай окрилює щастям, і вдень, і в ночі
Щире слово, зодягнене в зброю.
Розсипається день, засіває добро,
На душі веснянково, привітно:
Щастя, друзі мої, аби завше цвіло,
В нім життя ваше ласкою квітло.
