Дороги до кохання
Десь далеко рідна хата
залишилася самою,
тож приємно пригадати,
що вона завжди зі мною.
Раптом я зустрів тебе,
полонивши вільне серце,
почуттям, яке цвіте,
душу тягнучи до сонця.
Кожен день в нову дорогу
вирушаю лиш з тобою,
щоб приборкати тривогу
і не знатися з журбою.
Ти для мене стала домом,
оселившись в моїх мріях,
тож тепер не знаю втоми,
оживаючи в надіях.
Шлях прямує в невідомість,
мов з повітря в невагомість
кожна подорож веде.
Ми мандруємо світами
від кохання до безтями,
що кордонів не знайде.
Як мандруємо частіше,
то кохаємо сильніше
один-одного в житті.
Ще для нас існує радість
що серцям дарує свіжість
не старіти в почутті.
Віктор Цвіт 02.03.17
