Біля лісу в чистім лузі,
Зустрілися давні друзі-
Із журавликом лисичка,
Усім відома хитруничка.
Їх стосунки дружні, прості,
Кличе лиска друга в гості:
"Ти, журавлику, прийди,
Я прийму тебе завжди."
А журавлик подивився,
Чемно лисці поклонився,
І сказав їй дуже щиро:
"Прийду, люба, неодмінно!
І лисичка, аж співала,
Бігла, весело стрибала,
У хатинці прибирала,
Чепурилась, танцювала.
Рано-вранці вона встала,
Молока й крупи дістала.
І зварила на обід
Кашу. І спекла ще й хліб.
А журавлик чемний був,
Запрошення не забув.
На гостину до лисиці
Він прибув, не запізнився.
З хлібом гостя зустрічала,
На тарілочку поклала
Смачну кашу з молоком,
І всілася за столом.
Запросила й журавля:
"Сідай поруч, прошу я,
Друже мій, ти не вагайся,
Їж зі мною, пригощайся.
Може страва і проста,
Зготувала, як змогла.
І пекла я, і варила,
Мабуть більш, як дві години".
І журавлик стукав, стукав,
Дзьоб стомився, пекли вуха.
Голод вже його зморив,
Та нічого не вхопив.
А лисичка лизь та лизь,
То угору, а то вниз,
Все злизала язиком
І притихла за столом.
Посміхнулася лисиця,
Каже другу: "Не журися!
Вибачай дуже прошу,
Я тепер трохи посплю!"
І хоч гість голодний був,
Подякувать не забув.
Попрощався чемно, просто,
Й запросив лисичку в гості.
А лисичка усміхнулась,
Встала з лави, потягнулась,
І сказала журавлю:
"Ну, звичайно, я прийду!"
Цілий день відпочивала,
Вмилась, очі підвела.
Потім хвіст свій розчесала,
І пішла до журавля.
Журавель теж лиску ждав,
Кришив, різав, обробляв:
М"ясо, моркву і сальце,
Картопельку і яйце.
І варив, і пік, і смажив,
Приготовлене зібрав
І до глечика поклав.
Тільки впоратися встиг,
Як почув лисички крик:
"Де ж ти, любий журавлю,
Зустрічай мене, прошу!"
Той зустрів і не забувся,
Чемно лисці усміхнувся,
Посади її за стіл,
Поруч з нею і сам сів:
"Пригощайсь, прошу, лисичко,
Посмакуй, люба сестричко,
Чим багатий, тим і радий
Пригостити тебе тут,
Їж зі мною і смакуй!"
Облизалася лисиця
Усім відома жартівниця,
І до глечика сама
Потягнулась, як змогла.
Сидить лиска за столом,
Лиже глечик язиком.
Не радіє вже вона,
У глек не влазить голова,
Крутить нею на боки,
То туди, а то сюди,
Не дістати язиком,
Ні лапою, ні хвостом.
А журавлик не дрімав,
Не спішив, злегка дзьобав,
Помаленьку стукав, стукав,
Не стомились дзьоб і вуха,
Потім глянув на красуню:
"Вибачай,- каже,- лисуню,
За гостину отаку,
Ще приходь, дуже прошу!"
Розгнівилася лисиця,
Не сказала, як годиться,
Ні словечка журавлю
За гостину отаку.
І голодна, і сердита,
Йшла додому, як побита.
З того часу вже сама
Обминає журавля.
А мораль у казці впрок-
Для лисиць такий урок:
Як скупа в кого душа,
То не варта і гроша!..
ID:
689341
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 17.09.2016 19:09:05
© дата внесення змiн: 17.09.2016 19:12:50
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
