Сонце гасло далеко за лісом,
Залишаючи відблиск рожевий,
Небокрай поступово темнішав
І за обрієм сонечко щезло.
Опускалося небо, аж поки
Проти місяця зірка мигнула,
Потім друга, а потім в висотах
Вже мільйони зірок спалахнули.
Небокрай став безмірно високим,
Чарівне з неба світло лилося.
І захоплення щире, солодке
Мені справжнім коханням здалося.
Проминули короткі хвилини,
Залишився піднесений настрій…
Намалюю у серці картини
І продовжу розмову почату…
25.12.2012
